Черкаський район

Черкаський район – це край прадавніх хліборобських традицій, край трударів, які з покоління в покоління перебирали своїми руками кожну грудочку рідної землі. Історичним корінням він сягає прадавніх епох, а як адміністративно-територіальна одиниця почав формуватися у ХV столітті і був найбільшим повітом у Київському воєводстві. Саме в цей період на його території оселяються селяни-втікачі, посадські люди і формується козацтво. В ХVІІ столітті, після утворення адміністративно-територіальних і військових одиниць – полків, вони увійшли  до Черкаського полку, який складався з 18 сотень. Козаки краю проявили волелюбство і сміливість у національно-визвольній війні під керівництвом Богдана Хмельницького.

    Після "Чигиринських походів" 1667-1678 років край був спустошений турками, але з ХVІІ століття знову почав відроджуватися. Створюються нові повіти, зокрема Черкаський, який увійшов до Київської губернії. З цього часу майже в незмінних межах і підпорядкуванні він проіснував до 1923 року.

    З березня 1923 року вводиться новий територіально-адміністративний поділ: замість існуючого "волость-повіт-губернія" вводиться новий "район-округ-губернія". На території сучасної Черкаської області тоді було створено чотири округи – Черкаський, Золотоніський, Шевченківський, Уманський.  Округи складалися з районів. В Черкаський округ увійшло 15 районів, серед яких в межах території сучасного поділу району були Мошенський, Черкаський, Білозірський та Леськівський райони. Невдовзі, в липні 1924 року, було розформовано Леськівський район, а його територію включено до складу Черкаського району. До 1930 року район був підпорядкований Шевченківському (Черкаському округу).

    У липні 1930 року з ліквідацією округів  Черкаси залишились центром Черкаського району, а на початку 1932 року, після запровадження нового адміністративного поділу УРСР Черкаський район увійшов до складу Київської області.

    Зміни, які відбулися протягом останніх 80-ти років в нашій країні не пройшли осторонь для трудівників Черкаського району, які послідовно пережили становлення Радянської влади, колективізацію сільського господарства, голодомор 1932-33 років, Велику Вітчизняну війну, післявоєнну відбудову сільськогосподарського виробництва та соціально-культурний розвиток краю, зміцнення економіки промислових підприємств, період застою, перебудову і нарешті становлення нашої незалежної держави України.

    Сьогодні мальовничі села Черкаського району розкинулися на площі понад 160 тис. га, з них близько 65,7 тис.га займають  ліси. Під водою зайнято 21,7 тисяч гектарів.

    На території району протікають малі ріки: Тясмин, Рось, Вільшанка,  Ірдинь та Ірдинка, а  також головна водна артерія центру України і, зокрема, Черкащини – річка Дніпро. В районі знаходиться частина Кременчуцького водосховища, узбережжя та острови, які використовуються для відпочинку: рибальства, пляжу, водного туризму.

    На території району знаходиться Черкаський бір, що  має площу  28,5 тисяч га, у складі якого є 23 об’єкти природно-заповідного фонду, 6 заказників, 14 пам’яток природи, 3 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

    В межах Черкаського бору  розташований об'єкт природно-заповідного фонду України — Русько-Полянський ботанічний заказник, площа якого 166 га. Цікавою є і Мошенська Діброва — комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Багатством живої природи різняться  заказники місцевого значення. Це “Прироські луки” в селі Тубільцях, “Дахнівський” у однойменному лісництві, “Сфагнове болото” на Тясмині, “Ординське болото” на Ірдині, “Імшан” у селі Яснозір’я.

    На території Черкаського бору розташована велика кількість  баз відпочинку та санаторіїв.

    Район характеризується оригінальними традиціями, культурою, звичаями, обрядами а також великою кількістю визначних пам'яток історії та культури.

    Найвидатнішою пам'яткою архітектури району є Преображенська церква (с. Мошни), яка має державний статус і охороняється законом. Церква побудована у 1840 році князем М.С.Воронцовим за проектом італійського архітектора Д.Торічеллі. Заслуговує на увагу і  Римо-католицький костел у с. Мошни (1857),  приміщення земської лікарні (1894, архітектор Г.І.Городецький) у с. Мошни, будинок поляка Нагановського у с.Мошни, в якому в 1859 році перебував Т.Г.Шевченко, храм Святоонуфріївського монастиря (1811) у с. Чубівка та Петропавлівська церква в селі Чорнявка.

    Черкаський район прославляли своїми справами, бойовими і трудовими подвигами багато його мешканців. Серед них князь Михайло Семенович Воронцов, архітектор Владислав Владиславович Городецький, графиня  Катерина  Андріївна Балашева, державні та громадські діячі радянського періоду Я.М.Дудник, М.С.Гречуха (обидва народилися у Мошнах), уродженець села Худяки – відомий вчений-історик, член-кореспондент АН УРСР І.О.Гуржій, А.В. Усов  - лауреат Державної премії України в галузі  науки і техніки, доктор технічних наук,  уродженець с. Хацьки.

   На території Черкаського району народилися  та проживали (а деякі живуть і понині) відомі діячі культури та мистецтв, ось деякі з них:

Микола Тодосійович Негода (1928 - 2009) – письменник, заслужений діяч мистецтв України, уродженець с. Бузуків; Іван Іванович Бондар (1944) – заслужений художник України, член Національної спілки художників України,член правління Черкаського обласного відділення Національної спілки художників України,  уродженець с. Мошни; Валентин Павлович Сірий – заслужений художник України (1937), архітектор, член Національної спілки художників України, житель с. Нечаївка;  Олександр Іванович Стадник  (1940) – народний артист України, композитор, колишній керівник самодіяльного народного хору «Поляни», уродженець с. Руська Поляна; Іван Михайлович Сльота (1937) - композитор, професор, заслужений працівник культури України, уродженець с.Яснозір’я; Микола Данилович Шапошник (1934 - 2009) – заслужений працівник культури України, письменник, керівник гурта «Козак Мамай», художник, уродженець с. Леськи; Анатолій Іванович Макогон (1949 - 2009) – поет, пісняр, генерал-полковник Козацтва Нової України, кавалер 2-х орденів Козацької честі, головний отаман козацтва на Черкащині, колишній житель с . Червона Слобода; Анатолій Семенович Фуженко (1936 - 1999) – скульптор, заслужений діяч мистецтв України, уродженець с. Свидівок.