Черкаський районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи
25 лютого виповнилося 80 років від дня народження відомого українського скульптора, заслуженого діяча мистецтв України, уродженця с. Сокирно Черкаського району Анатолія Семеновича Фуженка. До цієї урочистої дати в Свидівоцькій сільській бібліотеці пройшов захід під назвою «Анатолій Фуженко – видатна особистість Черкащини та України». Завідувач бібліотеки Сергієнко Н.М. ознайомила присутніх з життєвим та творчим шляхом відомого земляка та підготувала викладку літератури. Доповненням до заходу став відеоролик «Світ образів Анатолія Фуженка», а також мистецько-біографічна розповідь «Творець прекрасного», підготовлені працівниками Черкаського РОМЦ бібліотечної та краєзнавчої роботи.
Анатолія Фуженка світ знає завдяки трьом його роботам: «Тарас Шевченко» – у Москві, «Олександр Довженко» – у Сосниці на Чернігівщині та «Богдан Хмельницький» – у Черкасах. Хоча в доробку митця – більше ста скульптурних робіт, кожна з яких неповторна, з точним влучанням в образ.
Обдарований талантом, Анатолій ще змалку прагнув щось творити, але за бажанням батька, після закінчення школи, вступив до Київського лісогосподарського інституту. Та провчився юнак там лише півроку. Мрія кликала його до художнього інституту, де з вікон майстерень у затишний дворик дивилися і довершені скульптури, і заготовки під нові роботи – там панував дивовижний творчий світ і дух. З першого разу вступити до інституту не вдалось, за порадою професора МакогонаІ.В., який звернув увагу на обдарованого юнака, Анатолію спочатку довелось закінчити 11-й клас Київської художньої школи. А вже у 1956 році він продовжив навчання в інституті.
Розпочалась кар'єра Анатолія Фуженка зовсім не традиційно: у 1963 році він разом зі своїми друзями Михайлом Грицюком та Юлієм Синькевичем, тільки но закінчивши інститут, виграли Всесоюзний конкурс на проект пам’ятника Т.Г. Шевченку для Москви і в рекордно короткі строки успішно закінчили роботу над монументом. Юній «скульптурній трійці» прямо на площі перед відкриттям пам’ятника було вручено (без обов’язкового на той час кандидатського стажу!) членські квитки Спілки художників СРСР. Анатолій та його друзі відразу стали відомими скульпторами. Творчу групу, що створювала пам’ятник Тарасу Шевченку, навіть було висунуто у 1965 році на здобуття премії ім. Т.Г. Шевченка.
На наступному етапі свого творчого життя Анатолій Семенович опиняється в унікальному осередку української культури, який започаткував легендарний режисер Сергій Параджанов. Обоє талановиті, амбіційні, з загостреним відчуттям краси і гармонії вони відразу стали друзями. Коли Анатолій Семенович не мав власної майстерні, саме Параджанов домовився, щоб йому надали приміщення на території кіностудії ім. О.Довженка, де скульптор творив майже десять років. Це були дуже плідні й насичені роки для Анатолія Фуженка. Про це свідчать численні портрети видатних акторів, режисерів, письменників, художників. Анатолій Семенович був чутливим портретистом. Кожне портретування для нього – неповторний акт. Він не терпів серійних погрудь. Натомість прагнув пізнати індивідуальність. Любив ліпити виразні людські обличчя, і хто був у його майстерні опинявся в колі «гомінкого» товариства найрізноманітніших особистостей, котрі промовляли хто усмішкою, хто поважністю, хто гримасою, а хто ще очікував від скульптора останнього натхненного різця.
Серед відвідувачів скульптурної майстерні Анатолія Фуженка були режисер Л. Осика, письменник В. Некрасов, поети І. Драч, В. Стус, художниця А. Горська, літературознавець І. Дзюба та багато інших відомих людей мистецтва і літератури, науковці... В історії нашої культури ці імена об’єднуються епохою українського відродження 1960-х, що тривала недовго і закінчилася для багатьох трагічно. На думку Юлія Синькевича, «П’єта», що встановлена у Буші, портрети С. Параджанова, С. Герасимова, І. Миколайчука стали символами цієї епохи і, безумовно, одним з кращих досягнень скульптури ХХ століття.
До кращих робіт Анатолія Фуженка слід віднести чималу низку меморіальних комплексів у різних куточках України, створених ним у різні часи. Неперевершений є пам’ятник Нестору-літописцю, авторові «Повісті минулих літ». Анатолієм Семеновичем була створена низка меморіальних дощок, зокрема В. Сосюрі, П. Тичині, С. Скляренку; надгробних пам’ятників Л. Бикову, І. Миколайчуку, В. Сухомлинському…
Але чимало задумів, на жаль, не полишили майстерню скульптора.
Помер Анатолій Семенович Фуженко 3 жовтня 1999 року. Похований на Байковому кладовищі серед славетного пантеону своїх друзів.
Вдячні земляки у 2008 році встановили у с. Сокирно на будинку, де народився і виріс митець, меморіальну дошку.
Л.Воскобійник,
завідувач відділу краєзнавчої роботи
Черкаського РОМЦ бібліотечної та краєзнавчої роботи
