Черкаський районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботиНеприйнятність ідей федералізації України
Останнім часом державними та недержавними інституціями Російської Федерації, окремими силами всередині країни актуалізовано тему федералізації України та проводиться відповідна підривна робота, передусім в інформаційному просторі.
З огляду на викладене та враховуючи чітку позицію Глави держави із зазначеного питання, завданням місцевих органів виконавчої влади є донесення до населення та утвердження у суспільній свідомості тези щодо відсутності альтернативи унітарності України та неприйнятності ідеї зміни форми її державного устрою, активне інформування громадян про дії центральної влади, спрямоване на збереження цілісності країни та консолідацію суспільства.
У зв’язку з цим опубліковуємо матеріали для використання у роботі з населенням для формування суспільної думки про неприйнятність ідей федералізації нашої держави.
Пропонуємо активно залучати до вказаної роботи відомих у регіоні людей, представників громадськості, національно-культурних товариств.
Матеріали для використання в
інформаційно-пропагандистській роботі щодо неприйнятності ідей
федералізації України.
Визначення та законодавча база
Унітарна держава – це форма державного устрою, у якій частини держави є адміністративно-територіальними одиницями і не мають статусу державного утворення. В унітарній державі функціонують єдині для всієї країни вищі органи державної влади, правова система, конституція, збройна сила.
Федерація – це форма державного устрою, у якій частини федеративної держави є державними утвореннями та володіють певною політичною самостійністю (суб’єкти федерації можуть мати власну, але узгоджену федеральною конституцією, власні органи влади, систему законодавчих, виконавчих і судових органів). Ці утворення формально не володіють суверенітетом, правом одностороннього виходу з федерації й самостійної участі в міжнародних відносинах. Приклади таких федеративних держав: Австралія, ФРН, ОАЕ, США. Федерації треба відрізняти від конфедерації, що являє собою міжнародно-правовий союз суверенних держав, наприклад Європейський Союз (Швейцарська Конфедерація, попри історичну назву, є федерацією). Близькими до суб’єктів федерації можуть бути автономні утворення деяких унітарних держав (наприклад, Автономна Республіка Крим).
Федералізація – це процес об’єднання незалежних суб’єктів (земель, штатів, регіонів) у федерацію і створення надсуб’єктних органів управління.
Слід зазначити, що коли говорять про Україну, то фактично мається на увазі цілком протилежне – перетворення унітарної держави у федеративну шляхом зміни Конституції та проведення відповідних законодавчих реформ.
Згідно з Конституцією Україна – унітарна держава. До її складу входять 24 області, два міста республіканського значення – Київ і Севастополь – й Автономна Республіка Крим (останні два утворення є тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями). Унітарний статус України закріплено статтею 2 Розділу І Конституції України. Правом ініціювати зміни цього Розділу наділені Президент України або не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради. Ухвалювати такі зміни теж має конституційна більшість Верховної Ради – із затвердженням їх на Всеукраїнському референдумі (стаття 156 Основного Закону), який призначає Президент України.
Кому вигідні розмови про федералізацію
Прихильники федералізації інколи наводять аргументи, що у минулому за це виступали Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, Сергій Подолинський, ідеї федералізму проголошувало Кирило-Мефодіївське братство («федерація слов’янських народів»). Проте, слід зазначити, що ними федералізація розглядалася як засіб державотворення для України, адже незалежної Української держави тоді не існувало. Йшлося власне про федералізацію Російської імперії, у якій Україна мала б отримати широкі права, як суб’єкт федерації.
В’ячеслав Чорновіл також говорив про можливість федерального устрою України, маючи, однак, на увазі те, що адміністративно-територіальний поділ держави не відповідає етнографічним зонам, котрі склалися історично (Полісся, Поділля, Слобожанщина тощо).
Після утвердження України як незалежної унітарної держави розмови про її федералізацію втратили актуальність.
Сьогодні поняття «федералізація» слугує виключно фіговим листком для прикриття сепаратизму, намірів розхитати, розвалити державу.
В українському суспільстві немає реальних прихильників федерального устрою. Коли відстоюють такий устрій, то мають на увазі зовсім інше. За федералізацію виступають або окремі «лідери» самопроголошених територій, щоб забезпечити собі владні повноваження (а також уникнути відповідальності за злочини), або підтримувані Росією антиукраїнські, анти державницькі сили.
Нині у світі за федералізацію України виступають переважно російські політики та підконтрольні їм ЗМІ. Однак, після анексії Криму та російської агресії на сході України ці ідеї, цілком резонно, сприймаються як відверто антиукраїнські.
Сучасна Україна, як і будь-яка інша держава світу, не є однорідним національно-державним утворенням. Проте федералізація навіть теоретично не може вирішити культурні, мовні, релігійні, етнографічні, національні питання. Навпаки – через зовнішнє «підігрівання» слугувала б основою для поглиблення розколу та ослаблення держави.
Та навіть якби не цей аргумент, ідея федералізації абсолютно неприйнятна для України.
Аргументи проти федералізації України:
1. Замість того, щоб зняти протиріччя, федералізація може посилити розкол країни, оскільки передбачає більшу культурну, економічну і навіть політичну замкнутість регіонів та, відповідно, загострення суперечностей між ними на грунті героїзації різних за поглядами історичних осіб, культурної та економічної орієнтації, різності традицій, мови, конфесійної належності, тощо.
2. Федеративні країни формуються внаслідок інтеграційних процесів, що охоплюють певні національно-територіальні утворення, а не у результаті поділу держави.
3. Федералізація в Україні не має жодних економічних чи національних передумов. Попри культурні розбіжності, у нас немає економічно самодостатніх регіонів чи національно-територіальних одиниць, які могли б аргументовано претендувати на окремішність.
4. Сьогодні переважна більшість суверенних держав світу, а особливо європейських, є унітарними.
5. Сучасні опитування громадської думки свідчать про непопулярність ідеї федералізації України. Лише 12-15% українців підтримують таку ідею (явно не розуміючи, що насправді за цим стоїть, або маючи на увазі сепаратизм).
6. Федералізація призвела б до збільшення рівня бюрократії в регіонах, а в умовах корупції – до розкрадання коштів на регіональному рівні.
Децентралізація, а не федералізація
Президент України П.О.Порошенко, користуючись консенсусною підтримкою найбільших політичних сил в Україні, пропонує провести реформу, спрямовану на децентралізацію влади. Відповідні заходи передбачені у проекті конституційної реформи, ініційованої Главою держави.
На переконання Президента України, децентралізація влади дасть можливість урахувати місцеву специфіку регіонів, зокрема й у питаннях віри, історичної пам’яті, мови, релігії, етнічних традицій.
У проекті Конституції України передбачено три адміністративно-територіальні одиниці – 1) регіони, 2) райони, 3) громади. Кількість та назви регіонів залишаються незмінними і відповідають кількості та назвам областей.
Жителі громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування, відповідно, сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий комітет ради, головує на його засіданнях.
Голова райради, якого обирають зі складу депутатів, очолює її виконавчий орган. Райрада за поданням обраного голови формує склад виконавчого органу ради.
Президент України пропонує ліквідувати вертикаль державних адміністрацій. Тобто, скасувати посади голів держадміністрацій. Натомість має з’явитися новий інститут – представники Президента України, які призначатимуться в регіонах та районах. Формально повноваження представників Президента України значно зменшені порівняно з повноваженнями нинішніх голів державних адміністрацій.
Відповідно до законопроекту, представники Президента України здійснюють нагляд за виконанням Конституції та законів України на відповідній території, за дотриманням прав і свобод людини. Вони також спрямовують і організовують діяльність усіх територіальних органів центральної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах надзвичайного і військового стану.
Децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади в розвитку території.
Передбачається й бюджетна децентралізація. Тобто, передання повноважень і відповідальності від центрального уряду до органів місцевого самоврядування. Йдеться, зокрема, про передачу відповідних фінансових ресурсів через запровадження місцевих податків або закріплення частини загальнодержавних податків за місцевими бюджетами.
Проект закону про внесення змін до Конституції України запропонований Президентом України П.О.Порошенком, отримав схвалення Венеціанської комісії.
Отже, найбільш оптимальним варіантом форми державного устрою для України є унітарна республіка з розширеним переліком делегованих повноважень регіонам, що має сприяти підвищенню рівня життя громадян та викоріненню тенденції сепаратизму; розвиненню почуття єдності між усіма українцями, консолідації громадян та політичній стабілізації.
Чому Росія виступає за федералізацію України?
З метою послаблення та руйнування Української держави. Федералізація передбачає форсування органів влади суб’єктами федерації на які Москва може здійснювати вплив напряму, особливо у південно-східних регіонах. Навмисно загострюватимуться штучні проблеми: мови національних героїв, культурної орієнтації, тлумачення історичних подій, освіти, тощо. Мета цього – посилення сепаратистських тенденцій та розкол України. Крім того, через суб’єкти федерації робитимуться спроби блокувати євро інтеграційні прагнення України.
Чому для України неприйнятний приклад Росії, яка є федерацією?
В Україні, на відміну від Росії, немає адміністративних одиниць, виокремлених за національною ознакою. Відповідно, немає національних меншин, єдиною батьківщиною яких є територія України. Виняток становлять кримські татари, які проживають у тимчасово окупованому Криму.
Крім того, федеральний устрій Російської Федерації насправді є фікцією, оскільки суб’єкти федерації істотно обмежені в правах. Так само як фікцією була конфедерація Союз Радянських Соціалістичних Республік.
Хто в Україні підтримує ідею федералізації?
Переважна більшість українців виступає за унітарну державу.
Раніше частина інтелігенції допускала можливість федеративної форми державного устрою України, проте після окупації Криму та частини Донбасу суспільні настрої змінилися.
Частина населення у південно-східних регіонах, яка підтримує федералізацію, або не розуміє, про що йдеться, або приховує цим словом сепаратистські настрої. За федералізацію також виступають окремі «лідери» самопроголошених територій, щоб забезпечити собі владні повноваження та уникнути відповідальності за злочини.
ПАРЄ визнала неприйнятною федералізацію України, - резолюція
Парламентська асамблея Ради Європи визнала неприйнятною федералізацію України. За проголосували 154 члена ПАРЄ, проти - 26, 14 - утрималось.
"Асамблея наполегливо виступає проти будь-яких ідей федералізації України, так як це може значно послабити єдність і стабільність країни", - йдеться в резолюції.
При цьому, асамблея рекомендує українській владі розробити комплексну і всеосяжну стратегію, спрямовану на зміцнення місцевих і регіональних органів влади та децентралізацію влади.
"Така стратегія децентралізації повинна бути заснована на принципах сильної унітарної держави з ефективною системою централізованого управління з делегуванням відповідальності і повноважень регіонам", - наголошується в резолюції.
Водночас, відзначають в асамблеї, розкол між сходом і заходом України, що посилився останнім часом, має політичне походження.
При цьому, на думку ПАРЄ, жоден з аргументів, які використовуються Російською Федерацією для виправдання своїх дій, не заснований на реальних фактах і доказах.
Також в асамблеї називають референдум щодо приєднання до Росії, що пройшов 16 березня 2014 р. в Криму, таким, що суперечить як кримській, так і українській Конституції, а також висловлюють занепокоєння з приводу великої концентрації російських військових на кордоні з Україною.
Крім того, в проекті асамблея висловлює стурбованість з приводу збільшення кількості обґрунтованих повідомлень про порушення прав етнічних українців та кримськотатарської меншини в Криму після приєднання до Росії.
Водночас ПАРЄ також заявляє і про численні неправдиві повідомленнях про порушення прав людини в Україні, що мають негативний вплив на міжнаціональні відносини в країні.
"Ми закликаємо всі ЗМІ утриматися від необґрунтованих повідомлень і висвітлювати події в країні та її регіонах неупереджено і за фактами. Ми закликаємо владу утриматися від будь-якої цензури у ЗМІ", - наголошується в резолюції.
09.04.2014 20:11