Сьогодні, 26 квітня, виповнюється 31 рік з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття. Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації.
Як і нинішнього, того квітневого дня смарагдовими бруньками на деревах, соковитою зеленню трав і квітів, радісним і веселим щебетанням птахів в Україну прийшла справжня весна-красуня. В українців жевріли нові надії і сподівання – невдовзі тепле літо, приємні дозвілля, відпочинок. І раптом… Як у незабутньому 1941-му, обірвалося мирне, спокійне життя.
Велике лихо спіткало нашу землю. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Жодна статистика достеменно не скаже, скільки людських доль понівечено чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів «дотліває» у різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у вічність.
У нашому селі на даний час проживає 66 ліквідаторів аварії, а двадцятьох наших рятівників уже немає з нами. Висловити свою безмірну шану та вдячність руськополянці зібрались на кладовищі «Дібрівка» біля пам’ятного знаку. Розпочалась година пам’яті хвилиною мовчання та покладанням квітів. Продовжила захід бібліотекар Лідія Федорівна Вивериця, яка наголосила, що людство зможе забути про цю «мирну» атомну катастрофу через 24 тисячі років, тому що це – час повного розпаду стронцію і цезію. З них ми прожили 31 рік.
Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля. Настав час усій громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє нації.
Схвилювали та розчулили всіх присутніх вірші про чорнобильську трагедію у виконанні учнів шкіл.
По закінченні заходу сільський голова Олег Григорович Гриценко подякував всім присутнім ліквідаторам аварії та побажав їм міцного здоров’я.
До цієї дати в бібліотеці була оформлена виставка-застереження «Нехай Чорнобиля біда остання буде на планеті».
Завідувач бібліотеки
Т.О. Усенко