Где скачать Joomla? На JooMix.org

Віртуальні виставки

Зміст статті

BezpekaЗ метою привернення уваги суспільства, суб’єктів господарювання, громадських організацій до питань охорони праці, запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, вшанування пам’яті осіб, які загинули на виробництві та згідно Указу Президента України від 18 серпня 2006 року № 685/2006 щорічно    28 квітня відзначається День охорони праці у Всесвітній день охорони праці. З нагоди Дня охорони праці щороку протягом тижня до 28 квітня включно проводиться Тиждень охорони праці.

    Відповідно до Закону України «Про охорону праці», охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
    Охорона праці відіграє важливу роль, як соціальний чинник, оскільки, якими б вагомими не були виробничі результати, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя – те і інше дається тільки один раз.
    Ідея проведення Всесвітнього дня охорони праці бере початок від Дня пам’яті загиблих працівників, уперше проведеного американськими та канадськими трудящими в 1989 році в пам’ять про працівників, які загинули та отримали травму на виробництві.
    У цей день більш ніж в ста країнах світу проводяться заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до невирішених проблем охорони праці.

1326593935791Безпека життєдіяльності [Текст]: підручник / Л.Е. Піскунова, В.А. Прилипко, Т.О. Зубок. – Київ: Академія, 2012. – 224 с. 

    У сучасному динамічному світі людина, реалізовуючи свої інтереси і можливості, нерідко наражається на ризики, загрози та небезпеки природного, техногенного і соціального характеру. Немало їх продукує і провокує вона сама. Тому вміння бачити всі аспекти середовища життєдіяльності, запобігати агресивному впливу зовнішніх факторів, деструктивним наслідкам своєї поведінки в екологічних системах і соціальних середовищах — важлива умова благополуччя і здоров’я соціуму. Ці питання становлять предметну і концептуальну основу пропонованого підручника. У ньому розкрито сутність і загальні засади безпеки життєдіяльності, джерела, фактори, особливості небезпек, ризиків, загроз організму і внутрішньому світу людини, способи протидії їм на індивідуальному і суспільному рівнях.
     Адресований студентам вищих навчальних закладів. Прислужиться фахівцям-екологам, психологам, педагогам, усім, хто переймається питаннями безпеки життєдіяльності людини.

4012Гандзюк М.П.

    Основи охорони праці [Текст]: підручник / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський; за ред. М.П. Гандзюка. — 4-е вид. — К.: Каравела, 2008. — 384 с.

    Підручник складено відповідно до типової програми нормативної дисципліни "Основи охорони праці". Крім загальнообов'язкових питань, розглядаються соціальні та економічні аспекти охорони праці, включено новий розділ "Фізіологія та психологія праці", відомості про охорону праці користувачів персональних комп'ютерів. Також наведені норми та правила безпеки іонізуючих, неіонізуючих та лазерних випромінювань, що утворюються під час роботи різних фізичних та електричних приладів та установок. Останній розділ присвячений вивченню питань надання першої долікарської допомоги потерпілим при нещасних випадках та в екстремальних ситуаціях.

     Даний підручник створений відповідно до типової програми з нормативної дисципліни "Основи охорони праці", яка була затверджена Міністерством освіти України 31 липня 1997 року, і розрахований на вивчення цієї дисципліни студентами загально-інженерних, економічних, педагогічних та різних гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти України. Він також може бути корисним для широкого загалу інженерію-технічних працівників різних галузей промисловості.

hjh

*Геврик Є. О.
    Охорона праці [Текст]: навч. посіб.  / Є.О. Геврик. - К. :Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 279 с.

    Методологічною основою посібника "Гігієна праці на виробництві" є основні положення та вимоги Закону України "Про охорону праці", Закону України "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення", а також питання в галузі фізіології та медицини. Посібник складено з позицій сучасних наукових вимог у відповідності до програми курсу "Охорона праці", де питома вага питань припадає на безпечні умови та гігієну праці і виробничу санітарію. Розглянуті як фізіологічні основи трудового процесу й правові основи, так і конкретні вимоги з гігієни праці та виробничої санітарії, реалізація яких на практиці сприяє поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійних захворювань та виробничого травматизму, а також методика визначення економічної ефективності заходів щодо покращання умов праці на виробництві. У посібнику зроблено акцент на соціально-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи, що сприяють їх забезпеченню. Навчальний посібник написано у відповідності до програми, затвердженої Міністерством освіти й науки України.

4010Жидецький В.Ц.
    Основи охорони праці [Текст]: підручник / за заг. ред. В.Ц. Жидецького. — 3-тє вид., перероб. і доп. — Львів: УАД, 2008. — 336 с.

    В навчальному посібнику, написаному відповідно до програми нормативної дисципліни "Основи охорони праці" для вищих закладів освіти, затвердженої Міністерством освіти України, наведені основні відомості щодо правових та організаційних питань, основ фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії, основ техніки безпеки та пожежної безпеки. Окрім того, автори вирішили за доцільне розглянути в посібнику низку важливих, на їх думку, питань, що не ввійшли до вищезгаданої програми курсу: фінансування охорони праці, індивідуальні засоби захисту, знаки безпеки, системи опалення, гігієнічна класифікація праці та інші. В кінці посібника дано перелік основних законодавчих та нормативних актів з охорони праці, рекомендованих при вивченні курсу. Зміст посібника відображає сучасний стан законодавчої та нормативної бази охорони праці, що постійно вдосконалюється та доповнюється, а також результати досліджень, проведених останнім часом.

  opac-image*Чирва Ю.О.
    Безпека життєдіяльності [Текст]: навчальний посібник / Ю. О. Чирва, О. С. Баб'як. - К. : Атіка, 2001. - 304 c.

    Завданням посібника є теоретична і практична підготовка студентів до забезпечення здорових та безпечних умов життєдіяльності людини в оточуючому середовищі як у природному так і у виробничому.
З цією метою в посібнику висвітлені загальні питання функціонування життєдіяльності, взаємовпливу людини на навколишнє природне середовище та середовища на людину, визначені наслідки негативного впливу на людину небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів, принципи їх нормування, правові та організаційні основи забезпечення безпеки життєдіяльності тощо.
При підготовці посібника, керуючись основними положеннями Концепції та навчальної програми з безпеки життєдіяльності, було дещо розширено коло питань, що зазначаються в цих документах.

werfg*Ярошевська В.М.

     Безпека життєдіяльності [Текст]: підручник / В. М. Ярошевська. – Київ : Професіонал, 2004. – 560 с.

    У підручнику розглядаються аспекти фізіологічних та психологічних властивостей люини, психофізіологія життєдіяльності та шляхи оптимізації життєзабезпечення людини. Викладено характеристики антропогенних змін довкілля, джерел потенційної небезпеки, та наслідки їх впливу на життєдіяльність.

     Вперше викладено закони, пов’язані з безпекою життєдіяльності. Обґрунтовано актуальність посиленої уваги до особистої, екологічної, виробничої і побутової безпеки. Описано методи та способи захисту від небезпечних впливів та надзвичайних ситуацій, що трапляються у повсякденному житті.

* Журнал "Безпека життєдіяльності"

bjd

00b99aaccd7ad7784cd667426cf49126

    Цей журнал висвітлює питання організації безпеки життєдіяльності в навчально-виховних закладах, установах, організаціях. Надає офіційну інформацію Міністерства освіти і науки України та Міністерства надзвичайних ситуацій з питань безпеки життєдіяльності, охорони праці, пожежної та радіаційної безпеки, надзвичайних ситуацій, побутового травматизму.
     На сторінках журналу є багато цікавих рубрик, серед яких:
"Вдосконалення педагогічної майстерності",
"Життя навчальних закладів",
"Методика навчання",

"Теорія ризику",
де кожен викладач зможе знайти оригінальні сценарії проведення уроків, плани-конспекти, майстер-класи, науково-методичні розробки з безпеки життєдіяльності; а також корисні поради з питань особистої безпеки та навколишнього середовища.

 * Журнал "Охорона праці"

    obl-3_2015_obl-2_2015ukr

    Щомісячний всеукраїнський єдиний державний науково-виробничий журнал "Охорона праці" оперативно піднімає питання охорони праці, соціального страхування, профілактики аварійності, виробничого травматизму та професійної захворюваності, освітлює дії державних та суспільних структур, направлені на покращення умов і безпеки праці.

Містить розділи:
"Управління охороною праці", "Безпека праці", "Медицина праці", "Соціальний захист", "Безпека життєдіяльності", "Офіційний розділ", "На допомогу спеціалісту праці".

*Зірочкою позначена література, яку ви можете знайти у нас -

у відділі використання єдиного книжкового фонду

«Центральна Рада – 
революційний парламент України»

Російська революція, що почалася в лютому 1917 року, була поштовхом для піднесення національно-визвольного руху українського народу. В Україну звістка про повалення самодержавства прийшла на початку березня 1917 року.

Українські національно-демократичні сили усвідомлювали необхідність консолідації та створення об'єднаного суспільно-політичного центру, і за ініціативою Товариства українських поступовців (ТУП) 4 березня 1917 року утворили Українську Центральну Раду (УЦР). У короткий час УЦР переросла у впливовий представницький орган народної влади.

Обране 7 березня 1917 року керівництво Української Центральної Ради очолив Михайло Грушевський, заступниками голови стали Дмитро Антонович, Д. Дорошенко, Ф. Крижанівський. Важливу роль у діяльності ЦР відіграли Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Борис Мартос, Симон Петлюра та ін. Її членами стали багато відомих українських письменників, істориків, юристів. За переконаннями більшість із них були автономістами-федералістами –  прихильниками автономії України у складі Росії. Частина членів Центральної Ради були самостійниками – прихильниками негайного проголошення незалежності України.

Весь період існування УЦР можна поділити на два етапи:

- автономістський (березень 1917 - січень 1918 р.);

- самостійницький (січень - квітень 1918 р.).

Михайло Грушевський сформулював програму і платформу Української Центральної Ради, основною метою якої було домогтися від Тимчасового уряду визнання і проголошення національно-територіальної автономії України.

Почавши свою діяльність з нечисленної організації, до якої входили відомі діячі українського національно-визвольного руху, Українська Центральна Рада набувала все більшого авторитету і згодом стала, по суті, українським парламентом.

Найважливішим законодавчим актом УЦР було схвалення конституції УНР 29 квітня 1918 року, яка стверджувала республіканську форму держави з парламентарно-демократичним режимом. Законодавча влада в УНР мала перевагу над виконавчою. Головним законодавчим органом стверджувались Всенародні Збори України, які обирали Голову Всенародних Зборів.

29 квітня 1918 року за підтримки німецьких військ в країні відбувся переворот, який проголосив генерала П. Скоропадського гетьманом Української Держави. Своєю грамотою гетьман Скоропадський розпустив УЦР і Малу Раду, а видані ними закони скасував.

Українська Центральна Рада: документи і матеріали: У 2 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. – К.: Наук. думка, 1996. – (Пам'ятки історії України. Сер. V. Джерела новітньої історії). Т. 1: 4 березня – 9 грудня 1917 р. / упоряд. В. Ф. Верстюк [та ін.]; відп. ред. В. А. Смолій [та ін.]. – К.: [б.в.], 1996. – 589 с.

У першому томі збірника подаються протоколи засідань і сесій Української Центральної ради й Малої ради, а також протоколи Генерального секретаріату. Публікуються I, II, III Універсали, постанови, меморандуми, законопроекти, декларації, звернення, циркуляри – всього 250 документів УЦР, датованих 4 березня – 9 грудня 1917 року.

Кучерук О. «Українська Центральна Рада: історія будинку». – К.: Вид-во  «Manufacturer, 2010. – 130 с.

Автор книги  О. Кучерук  на основі документів, періодики, архіву архітектора П.Альошина дослідив історію київського будинку по вулиці Володимирській, 57, в якому у 1917-1918 роках працював перший український парламент – Українська Центральна Рада. Книга містить велику кількість ілюстрацій, зокрема понад сто портретів членів Центральної Ради. Значна частина фотографій публікуються вперше. Видання розраховане на широкий читацький загал.

Верстюк В.Ф.  Українська Центральна Рада: Навчальний посібник. – К.: Вид-во «Заповіт», 1997. – 344 с.

Пропонований навчальний посібник — один з перших, в якому робиться спроба системно викласти історію Центральної Ради — лідера українського національно-визвольного руху 1917 року, ініціатора й організатора проголошення Української Народної Республіки. Діяльність Центральної Ради була короткою в часі, але надзвичайно складною, насиченою подіями, позначеною важливими для нашої держави політичними здобутками і втратами.

Висвітлюються основні напрями діяльності УЦР, вміщуються її найголовніші документи. В окремому розділі подається хроніка найважливіших подій.

Копиленко О.Л. «Сто днів» Центральної Ради. – К.: Вид-во «Україна», 1992. – 204 с.

Ця книга присвячена недовгій добі Центральної Ради, яка лишила непересічний слід в українській історії. Автор послідовно, на основі документів висвітлює ще донедавна "заборонені" питання : що стало передумовою виникнення першого Українського уряду, яким були його політико-правові принципи, до чого він прагнув і чиї інтереси захищав?

Єрмолаєв В.М. Вищі представницькі органи влади в Україні (історико-правове дослідження): Монографія. – Х.: Право, 2005. – 272 с.

Монографія висвітлює витоки народовладдя і представницької влади на Русі, сеймовий досвід українства у вищих представницьких установах Литви і Польщі, Австрії та Австро-Угорщини, Державній думі царської Росії на основі першоджерел (літописів, хронік, опублікованих у XIX — на початку XX ст. архівних матеріалів тощо), праць видатних істориків минулого та сучасних дослідників.

Автор аналізує виборче законодавство, склад представницьких органів влади, їх компетенцію, функції та порядок роботи, формулює узагальнюючі висновки. Особлива увага в монографії приділена історії вищих представницьких органів доби національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. Досліджується і висвітлюється досвід першого вітчизняного тимчасового парламенту – Української Центральної Ради (представництво, порядок формування та структура, функції і повноваження, законотворення, процедура роботи), виборча система, склад та законодавча діяльність Конгресу трудового народу (1919 р.), УН Ради ЗУНР, системи радянських вищих представницьких органів.

 Гриценко А.П. Діяльність українських організацій на теренах Росії за добу Української Центральної Ради / Ін-т історії України НАН України. – К., 1999. – 63 с.

У цьому випуску автор робить певний крок на шляху висвітлення важливого і практично не дослідженого питання про розгортання руху за національне відродження серед українців в місцях їх компактного проживання на теренах колишньої Російської імперії. Особлива увага приділяється з'ясуванню впливу на цей процес утворення і діяльності Української Центральної Ради, налагодження зв'язків з численними українськими організаціями Росії.

Українська революція і державність (1917-1920 рр.): наук.-бібліогр. вид. / НАН України, Нац. б-ка ім. В. І. Вернадського; редкол.: О. С. Онищенко (голова) та ін.; наук. ред. В. Ю. Омельчук; уклад.: А. Л. Панова, В. Ф. Солдатенко, Л. В. Бєляєва, В. С. Гоїнець, Л. В. Лісовська, О. А. Смиченко. – К., 2001. – 808 c.

Науково-бібліографічне видання «Українська революція і державність (1917-1920 рр.)» є першою спробою зібрати й узагальнити друковані праці, бібліографічними засобами представити доробок з теми. До видання ввійшли книги, брошури, автореферати дисертацій, статті з журналів, збірників, тези наукових конференцій, рецензії, депоновані рукописи за 1917-2000 рр. українською й російськими мовами. Мета покажчика – донести до дослідників, усіх, хто займається вивченням історії України, необхідну історіографічну й джерелознавчу інформацію.

Верстюк В. Ф. Діячі Укpаїнської Центpальної Ради: бiблiогp. довід. / В. Ф. Верстюк, Т. С. Осташко; НАН України. – К.: [б. в.], 1998. – 255 c.

У довіднику подаються стисла характеристика діяльності Української Центральної Ради та біографії її діячів. Уміщено також списки членів Ради, її органів і структур, хронологію найважливіших подій 1917-1918 рр. та бібліографію.

Журавський В.С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми). – К.: Парлам. вид-во, 2002. – 344 с.

У монографії досліджуються теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму від найдавніших часів до сучасності, від найпростіших форм представницького правління до формування Верховної Ради України на демократичних засадах.

Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття / І. Нагаєвський. – К.: Укр. письменник, 1993. – 413 с.

Книга доктора Ісидора Нагаєвського, написана в еміграції, висвітлює події в Україні часів Центральної ради, Гетьманату, Директорії (1917-1921 рр.). На основі документів, свідчень сучасників, на тлі тогочасних подій в Європі автор розгортає картину боротьби за державність України в усій її складності і суперечливості

Перші уряди України: Становлення виконавчої влади у 1917-1920 роках.  – К.: 2007. – 36с.

Ця брошура допоможе широкому колу громадян ознайомитися з унікальними архівними матеріалами перших урядів України 1917-1920 років. Видання присвячено 90-річчю з часу утворення першого уряду України та висвітлює діяльність урядів Української Центральної Ради, Української Держави гетьмана Скоропадського, Української Народної Республіки періоду Директорії, більшовицької влади, Західноукраїнської Народної Республіки, Криму.

Єфремов С. О. Початок нової доби: радівська публіцистика: березень-серпень 1917 / С. О. Єфремов;  упоряд., прим. і вступ. ст. М. І. Цимбалюк. – К.: Просвіта, 2011. – 381 с.

У книзі зібрані відомим публіцистом Миколою Цимбалюком розпорошені по багатьох виданнях звернення, резолюції, відгуки, ухвали, застереження, нариси-роздуми видатного нашого державотворця Сергія Єфремова. Кожен вигук, кинутий Сергієм Єфремовим у розвихрену Україну на початку ХХ ст. не втратив своєї сили значущості нині.

Реєнт О. Розвиток парламентаризму в Україні / Ін-т історії України НАН України. – К., 2005. – 125 с.

Брошура присвячена висвітленню актуальних проблем розвитку парламентаризму в Україні. Особлива увага приділена дослідженню витоків українського парламентаризму, новим підходам до вивчення соціального призначення українського парламентаризму, його місце і роль у конституційній системі країни. Узагальнено досвід роботи, а також конституційно-правовий статус парламенту – Верховної Ради України, вивчено її основні функції й повноваження, структуру і склад, конституційно-правові відносини Верховної Ради України з органами виконавчої та судової влади.