Где скачать Joomla? На JooMix.org

Віртуальні виставки

Зміст статті

Центральна Рада - революційний парламент України

Російська революція, що почалася в лютому 1917 року, була поштовхом для піднесення національно-визвольного руху українського народу. В Україну звістка про повалення самодержавства прийшла на початку березня 1917 року.

Українські національно-демократичні сили усвідомлювали необхідність консолідації та створення об'єднаного суспільно-політичного центру, і за ініціативою Товариства українських поступовців (ТУП) 4 березня 1917 року утворили Українську Центральну Раду (УЦР). У короткий час УЦР переросла у впливовий представницький орган народної влади.

Обране 7 березня 1917 року керівництво Української Центральної Ради очолив Михайло Грушевський, заступниками голови стали Дмитро Антонович, Д. Дорошенко, Ф. Крижанівський. Важливу роль у діяльності ЦР відіграли Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Борис Мартос, Симон Петлюра та ін. Її членами стали багато відомих українських письменників, істориків, юристів. За переконаннями більшість із них були автономістами-федералістами –  прихильниками автономії України у складі Росії. Частина членів Центральної Ради були самостійниками – прихильниками негайного проголошення незалежності України.

Весь період існування УЦР можна поділити на два етапи:

- автономістський (березень 1917 - січень 1918 р.);

- самостійницький (січень - квітень 1918 р.).

Михайло Грушевський сформулював програму і платформу Української Центральної Ради, основною метою якої було домогтися від Тимчасового уряду визнання і проголошення національно-територіальної автономії України.

Почавши свою діяльність з нечисленної організації, до якої входили відомі діячі українського національно-визвольного руху, Українська Центральна Рада набувала все більшого авторитету і згодом стала, по суті, українським парламентом.

Найважливішим законодавчим актом УЦР було схвалення конституції УНР 29 квітня 1918 року, яка стверджувала республіканську форму держави з парламентарно-демократичним режимом. Законодавча влада в УНР мала перевагу над виконавчою. Головним законодавчим органом стверджувались Всенародні Збори України, які обирали Голову Всенародних Зборів.

29 квітня 1918 року за підтримки німецьких військ в країні відбувся переворот, який проголосив генерала П. Скоропадського гетьманом Української Держави. Своєю грамотою гетьман Скоропадський розпустив УЦР і Малу Раду, а видані ними закони скасував.

image003Українська Центральна Рада: документи і матеріали: У 2 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. – К.: Наук. думка, 1996. – (Пам'ятки історії України. Сер. V. Джерела новітньої історії). Т. 1: 4 березня – 9 грудня 1917 р. / упоряд. В. Ф. Верстюк [та ін.]; відп. ред. В. А. Смолій [та ін.]. – К.: [б.в.], 1996. – 589 с.

У першому томі збірника подаються протоколи засідань і сесій Української Центральної ради й Малої ради, а також протоколи Генерального секретаріату. Публікуються I, II, III Універсали, постанови, меморандуми, законопроекти, декларації, звернення, циркуляри – всього 250 документів УЦР, датованих 4 березня – 9 грудня 1917 року.

image005Кучерук О. «Українська Центральна Рада: історія будинку». – К.: Вид-во  «Manufacturer, 2010. – 130 с.

Автор книги  О. Кучерук  на основі документів, періодики, архіву архітектора П.Альошина дослідив історію київського будинку по вулиці Володимирській, 57, в якому у 1917-1918 роках працював перший український парламент – Українська Центральна Рада. Книга містить велику кількість ілюстрацій, зокрема понад сто портретів членів Центральної Ради. Значна частина фотографій публікуються вперше. Видання розраховане на широкий читацький загал.

 

image007Верстюк В.Ф.  Українська Центральна Рада: Навчальний посібник. – К.: Вид-во «Заповіт», 1997. – 344 с.

Пропонований навчальний посібник — один з перших, в якому робиться спроба системно викласти історію Центральної Ради — лідера українського національно-визвольного руху 1917 року, ініціатора й організатора проголошення Української Народної Республіки. Діяльність Центральної Ради була короткою в часі, але надзвичайно складною, насиченою подіями, позначеною важливими для нашої держави політичними здобутками і втратами. 

Висвітлюються основні напрями діяльності УЦР, вміщуються її найголовніші документи. В окремому розділі подається хроніка найважливіших подій.

image008

Копиленко О.Л. «Сто днів» Центральної Ради. – К.: Вид-во «Україна», 1992. – 204 с.

Ця книга присвячена недовгій добі Центральної Ради, яка лишила непересічний слід в українській історії. Автор послідовно, на основі документів висвітлює ще донедавна "заборонені" питання : що стало передумовою виникнення першого Українського уряду, яким були його політико-правові принципи, до чого він прагнув і чиї інтереси захищав?

image010Єрмолаєв В.М. Вищі представницькі органи влади в Україні (історико-правове дослідження): Монографія. – Х.: Право, 2005. – 272 с.

Монографія висвітлює витоки народовладдя і представницької влади на Русі, сеймовий досвід українства у вищих представницьких установах Литви і Польщі, Австрії та Австро-Угорщини, Державній думі царської Росії на основі першоджерел (літописів, хронік, опублікованих у XIX — на початку XX ст. архівних матеріалів тощо), праць видатних істориків минулого та сучасних дослідників.

Автор аналізує виборче законодавство, склад представницьких органів влади, їх компетенцію, функції та порядок роботи, формулює узагальнюючі висновки. Особлива увага в монографії приділена історії вищих представницьких органів доби національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. Досліджується і висвітлюється досвід першого вітчизняного тимчасового парламенту – Української Центральної Ради (представництво, порядок формування та структура, функції і повноваження, законотворення, процедура роботи), виборча система, склад та законодавча діяльність Конгресу трудового народу (1919 р.), УН Ради ЗУНР, системи радянських вищих представницьких органів.

image012 Гриценко А.П. Діяльність українських організацій на теренах Росії за добу Української Центральної Ради / Ін-т історії України НАН України. – К., 1999. – 63 с.

У цьому випуску автор робить певний крок на шляху висвітлення важливого і практично не дослідженого питання про розгортання руху за національне відродження серед українців в місцях їх компактного проживання на теренах колишньої Російської імперії. Особлива увага приділяється з'ясуванню впливу на цей процес утворення і діяльності Української Центральної Ради, налагодження зв'язків з численними українськими організаціями Росії.

image014Українська революція і державність (1917-1920 рр.): наук.-бібліогр. вид. / НАН України, Нац. б-ка ім. В. І. Вернадського; редкол.: О. С. Онищенко (голова) та ін.; наук. ред. В. Ю. Омельчук; уклад.: А. Л. Панова, В. Ф. Солдатенко, Л. В. Бєляєва, В. С. Гоїнець, Л. В. Лісовська, О. А. Смиченко. – К., 2001. – 808 c.

Науково-бібліографічне видання «Українська революція і державність (1917-1920 рр.)» є першою спробою зібрати й узагальнити друковані праці, бібліографічними засобами представити доробок з теми. До видання ввійшли книги, брошури, автореферати дисертацій, статті з журналів, збірників, тези наукових конференцій, рецензії, депоновані рукописи за 1917-2000 рр. українською й російськими мовами. Мета покажчика – донести до дослідників, усіх, хто займається вивченням історії України, необхідну історіографічну й джерелознавчу інформацію.

image016Верстюк В. Ф. Діячі Укpаїнської Центpальної Ради: бiблiогp. довід. / В. Ф. Верстюк, Т. С. Осташко; НАН України. – К.: [б. в.], 1998. – 255 c.

У довіднику подаються стисла характеристика діяльності Української Центральної Ради та біографії її діячів. Уміщено також списки членів Ради, її органів і структур, хронологію найважливіших подій 1917-1918 рр. та бібліографію.

image018Журавський В.С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми). – К.: Парлам. вид-во, 2002. – 344 с.

У монографії досліджуються теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму від найдавніших часів до сучасності, від найпростіших форм представницького правління до формування Верховної Ради України на демократичних засадах.

image020Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття / І. Нагаєвський. – К.: Укр. письменник, 1993. – 413с.

Книга доктора Ісидора Нагаєвського, написана в еміграції, висвітлює події в Україні часів Центральної ради, Гетьманату, Директорії (1917-1921 рр.). На основі документів, свідчень сучасників, на тлі тогочасних подій в Європі автор розгортає картину боротьби за державність України в усій її складності і суперечливості

4536452Перші уряди України: Становлення виконавчої влади у 1917-1920 роках.  – К.: 2007. – 36с.

Ця брошура допоможе широкому колу громадян ознайомитися з унікальними архівними матеріалами перших урядів України 1917-1920 років. Видання присвячено 90-річчю з часу утворення першого уряду України та висвітлює діяльність урядів Української Центральної Ради, Української Держави гетьмана Скоропадського, Української Народної Республіки періоду Директорії, більшовицької влади, Західноукраїнської Народної Республіки, Криму.

image022Єфремов С. О. Початок нової доби: радівська публіцистика: березень-серпень 1917 / С. О. Єфремов;  упоряд., прим. і вступ. ст. М. І. Цимбалюк. – К.: Просвіта, 2011. – 381 с.

У книзі зібрані відомим публіцистом Миколою Цимбалюком розпорошені по багатьох виданнях звернення, резолюції, відгуки, ухвали, застереження, нариси-роздуми видатного нашого державотворця Сергія Єфремова. Кожен вигук, кинутий Сергієм Єфремовим у розвихрену Україну на початку ХХ ст. не втратив своєї сили значущості нині.

image024Реєнт О. Розвиток парламентаризму в Україні / Ін-т історії України НАН України. – К., 2005. – 125 с.

Брошура присвячена висвітленню актуальних проблем розвитку парламентаризму в Україні. Особлива увага приділена дослідженню витоків українського парламентаризму, новим підходам до вивчення соціального призначення українського парламентаризму, його місце і роль у конституційній системі країни. Узагальнено досвід роботи, а також конституційно-правовий статус парламенту – Верховної Ради України, вивчено її основні функції й повноваження, структуру і склад, конституційно-правові відносини Верховної Ради України з органами виконавчої та судової влади.