Гордість нашого району

Бондар Іван Іванович

Бондар Іван – заслужений художник України. Народився 01.10.1944 р. в с. Яснозір’я Черкаського району. Мешкає Іван Бондар в с. Мошни. Нині творить в Мошнах та Черкасах, викладає в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького, ділячись із молоддю секретами майстерності та своїм світобаченням. з 1985 року Іван Іванович є членом Національної спілки художників України. За роки творчої діяльності Іван Бондар демонстрував безліч персональних виставок в Україні й за кордоном, його картини зберігаються в музеях і галереях, посольстві України в США, Міністерстві культури України, художньому фонді України, Спілці письменників України та включені до фонду урядових подарунків.Значним є доробок художника - понад 2 тисячі робіт, і в кожній відчувається багатство його душі, яку він щедрими барвами виливає на полотно.

Сльота Іван Михайлович

Сльота Іван – народився 3.12.1937 року, в селі Яснозір’я Черкаського району.  Закінчив Одеську консерваторію (1970). Написав багато пісень у співдружності з поетами Василем Юхимовичем,Олександром Богачуком,Іллею Бердником та іншими.
  З 1970 року - художній керівник Поліського державного академічного ансамблю пісні і танцю "Льонок" (м. Житомир),який він відродив заново. Автор пісень, серед яких багато здобули народну славу,зокрема його пісенні шедеври "А льон цвіте", "Моє Полісся голубе" . Їх виконують популярні виконавці в Україні і в світі. Серед них заслужені народні ансамблі пісні і танцю "Льонок" і "Дарничанка". З 1979 року - народний артист УРСР.

Крижанівська Тетяна Миколаївна

Крижанівська Тетяна – народилась 19.09.1957 р. в с. Руська Поляна Черкаського району.
  Актриса, заслужена артистка України (1998 р.). Основні ролі: Дуенья («Дуенья Р.Б. Шерідан»), Ада («Три ідеальні подружжя» А. Касона), Доріс («На той рік у ці самі дні» Б. Слейд), Єлизавета («Марія Стюарт і Єлизавета» Л. Разумовська), Шкандибиха («Лимерівна» Панас Мирний), Ранєвська («Вишневий сад» А. Чехов), дружина Пілата («Варавва» Мішель де Гельдерод).
 Актриса Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка.

Стадник Олександр Іванович

Стадник Олександр Іванович - художній керівник народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Поляни» СБК с. Руська Поляна, композитор, хормейстер-диригент, фольклорист, народний артист України.
    О.І.Стадник народився 13 січня 1940 року в місті Черкаси. Дитячі та юнацькі роки пройшли в селі Руська Поляна Черкаського району Черкаської області.
  Свою творчу роботу Стадник О.І розпочав у 1957р. після закінчення середньої школи, концертмейстером  Руськополянського народного хору, потім – артист ансамблю пісні і танцю Київського військового округу.
    Після закінчення Київського державного музичного училища імені Глієра він повертається до Руської Поляни ( 1965р.),   де майже 30 років очолює народний самодіяльний етнографічний хор «Поляни», який під його керівництвом стає відомим в Україні та за її межами. В 1979р. закінчує Одеську державну консерваторію ім. А.Нежданової.
  В періоди  1973-75р.р. та 1994-96р.р. Стадник О.І. працює художнім керівником Черкаського державного заслуженого українського народного хору.  Безумовним творчим успіхом стала його робота   художнім керівником створеного ним молодіжного народного ансамблю театралізованої пісні «Березіль» Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу. Колектив під його керівництвом здобув заслужене визнання в області та в усій Україні своєю оригінальністю виконання авторських та народних пісень.
   У творчому доробку Олександра Стадника понад 150 творів. Частина з них побачила світ у збірках «Дарую вам пісню», «Батьку мій, лебедю білий», «З Україною в серці», «Калинові передзвони».
  Творча, патріотична діяльність, значний внесок у розвиток національної культури і духовності України О.І.Стадника високо поцінована Українською державою. У 1973р. йому присвоєно почесне звання: «Заслужений артист України», у березні 2004 р. «Народний артист України».

Фуженко Анатолій Семенович

Фуженко Анатолій (1936-1999) - скульптор, Заслужений діяч мистецтв України, уродженець села Свидівок.
Однією з перших найзначніших його робіт була ”Три матері” в Градківці на Кіровоградщині.
Працював над меморіальною композицією, присвяченою пам’яті Данила Георгійовича Нарбута, котра нині встановлена на розі будинку в Черкасах, де жив і творив митець.
Співавторпам’ятника Т.Г. Шевченку, який знаходиться в Москві.
Співавтор спорудження меморіалу на військовому кладовищі в Мелітополі.
Співавтор меморіалу загиблим воїнам у Волочиську.
Працював над образом Нестора-Літописця, автора уславленої “Повісті минулих літ”.
Створив оригінальні меморіальні дошки визначним майстрам слова П.Тичині, В.Сосюрі, С.Скляренку.
Працював над монументом на честь героїв антифеодального селянсько - козацького повстання в Україні, що ввійшло в історію під назвою Коліївщини та ін.

Негода Микола Тодосійович

Негода Микола Тодосійович (1928- 2008). Народився в селі Бузуків  Черкаського району. Автор поетичних збірок: «Ростуть сини»(1955 р.), «Зерно на долині» (1981р.), «Промовляють очі» (1985), «Степом, степом» (1988), «Чорний біль» (1994), «Спекотне літо» (2003); драматичної поеми «Гетьман» (1995); романів: «Холодний Яр» (1971), «Отаман Мамай» (1997р.); оповідань «Пиріжки з пасльоном» (1998р.); документальних повістей та нарисів: «Галина Буркацька» (1960), «Говоритиму з віками» (1977 р.), «Данило Нарбут» (1996). На слова поета написана популярна пісня-реквієм «Степом, степом», пісні: «Летять білі чайки», «Земле моя, земле», «Над колискою сина», «За полем розлогим», «Чигиринська дума», «Діброво зелена». Два ордени «Знак Пошани», орден Вітчизняної війни 2-го ступеня, дев’ять медалей. Лауреат обласної комсомольської премії імені Олега Кошового, обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка (1996 р.), почесне звання «Заслужений працівник мистецтв України» (2003 р.).

Шапошник Микола Данилович

Шапошник Микола Данилович (1934 р. - 2009).  Народився в селі Леськи Черкаського району. 1963-1968 рр. – режисер народного театру, м. Ватутіне;   1968-1975 рр. – журналіст черкаських газет «Серп і Молот», «Молодь Черкащини»; 1976 р. – керівник гурту «Козак Мамай», лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних фестивалів. Є членом національної Спілки письменників та Спілки журналістів України, автор 17 книжок гумору, понад 300 пісень. Має козацьке звання генерал-осаул, радник гетьмана України з питань культури і духовності. Почесне звання «Заслужений працівник культури України» (1995р.), два Хрести Українського козацтва (з мечами).

Плашкевич Микола Васильович

    Плашкевич Микола – народився 30.09.1947 р. в с. Червона Слобода Черкаського району.1973-1986 рр. – викладач музично-педагогічного факультету Вінницького педінституту, муз. керівник народного самодіяльного ансамблю пісні і танцю «Веснянка» цього ж інституту; 1986-1996 рр. – художній керівник народного ансамблю пісні і танцю «Славутич» Палацу культури «Дружба народів» м. Черкаси; 1996-2001 рр. – диригент Черкаського державного народного хору;    2001-2003 рр. – хормейстер ОЦНТ, народного самодіяльного хору «Славутич». Самодіяльний композитор, автор багатьох обробок українських народних пісень. Почесне звання «Заслужений працівник культури України» (1991р.).

Анатолій Іванович Макогон

Анатолій Іванович Макогон народився 16 січня 1949 року на Дніпропетровщині в селі Лозове Петропавлівського району. В 1962 році з’явилися його перші замітки як сількора в газеті «Степова зоря». В 1966 році Анатолій Макогон стає студентом Донецького медичного інституту, за фахом санітарний лікар. В Донецьку регулярно друкувався в місцевих газетах. Працював на Івано-Франківщині, Львівщині, в Сибірі та Криму, а з 1979 року – на Черкащині, в с. Червона Слобода Черкаського району. Вважав себе корінним черкащанином. Анатолій Іванович мав у своєму арсеналі безліч професій: поет, прозаїк, журналіст, видавець, історик, краєзнавець, співак-соліст, громадський діяч… Був членом національної спілки журналістів України, Спілки охорони історичних пам’яток, Фонду культури України, головним редактором часопису «Спадщина Черкащини», доктором історичних наук Х’юстонського університету (США) – за книгу «Безсмертя Запорізької Січі», головним отаманом (генерал-майором) «Козацтва Нової України» в Черкаській області. Перу Анатолія Івановича належать 51 книга,  150 фейлетонів і гуморесок, неймовірна кількість віршів, 600 з яких стали піснями. У доробку нашого земляка – також детективи, казки, фантастика, проза. Помер Анатолій Макогон 11 липня 2009 року.